обмова
ОБМО́ВА, и, ж.
1. Неприязні висловлювання про кого-небудь з метою викликати до нього недовір'я, зневагу і т. ін.
Обмови, осуджування неприсутніх батько не терпів (І. Франко);
Я чула інстинктивно, що тепер почнеться обмова моєї особи... (О. Кобилянська);
Нащо́ тобі терни його [світу] обмови І похвали його даремний цвіт (М. Зеров);
// Неслава, поговір.
Обмова – полова: вітер її рознесе, але й очі засипле (прислів'я);
[Жандарм:] А хто пустив обмову про пана вчителя і його сестру? (І. Франко).
2. Несправедливе звинувачення; наклеп.
[Мессія:] Ти не наводь обмови зайвої на власну душу, – такою чорною вона не може бути (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)