обмовлений
ОБМО́ВЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обмо́вити.
Давненько написав він заяву з проханням переглянути його справу, виправдати його як навмисне обмовленого (Ю. Збанацький);
// у знач. ім. обмо́влений, ного, ч. Людина, зганьблена наклепом.
– Бог Авраама, Ісаака і Якова заступився за обмовленого, – продовжував Лейзер (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)