обморок
О́БМОРОК, у, ч.
1. рідко. Раптове зомлівання внаслідок хворобливого стану, душевного зворушення і т. ін.
На мене молились перелякані погляди, тремтів дехто перед обмороком, я ходив між ними й придивлявся їм у вічі (Ю. Яновський).
2. заст. Запаморочення.
Страшні думки вставали в Зіньковій голові.., що аж обморок його брав (Б. Грінченко);
Нам од страху якийсь обморок у голові, усенький глузд кудись загубивсь (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)