обм'якати
ОБМ'ЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБМ'Я́КНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Ставати м'яким, втрачати первісну твердість, пружність.
Від тих побоїв поволі тьмарилася її здорова сільська краса, тверде тіло обм'якало і в очах згасала жага кохання (Григорій Тютюнник).
2. Ставати млявим, розслабленим.
Огей обм'якає, відхиляється спиною до дерев'яної перетинки [ліжка] (Олесь Досвітній);
Напружені весь час нерви здали, і все тіло обм'якло, обезвладніло (В. Гжицький);
// перен. Під впливом чого-небудь раптово втрачати рішучість, упевненість у діях, поведінці.
Цензор якось одразу обм'як, змовк .. На нього, не кліпаючи, дивились ясно-голубі, холодні від ледве стримуваної ненависті очі (П. Колесник);
Староста обм'як: з ним розмовляли мовою закону? (М. Олійник).
3. перен. Ставати лагіднішим, поблажливішим; втрачати попередню суворість.
Сп'янілий капітан настільки обм'як і подобрішав, що коли о. Никодим попросив у нього .. машину.., то він охоче це дозволив (С. Скляренко);
Андріян відразу обм'як, де й ділася його суворість (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)