обніжок
ОБНІ́ЖОК, жка, ч.
1. Вузька неорана смуга землі між ланами, городами і т. ін.
Швидше жніть до обніжка, то буде пирогів діжка (прислів'я);
Семен дійшов до обніжка. Він витяг плуга і перекинув його набік (М. Коцюбинський);
– По степу, де не орано, чи на обніжках – півники (В. Козаченко);
* Образно. Витиснуте із усього багатогранного життя патентованими царськими лещатами українство мусило рятуватись по вузьких обніжках літературного хутора й там зимувати, покладаючи всі надії на перспективну весну (Б. Антоненко-Давидович).
2. розм. Перекладка, поперечка між ніжками стола або стільця.
Словник української мови (СУМ-20)