обніжок
Жка. Вузька неорана смуга землі між ланами, городами тощо. Коли сонце підбилося вгору, жінки сіли снідати на обніжку (Григорій Тютюнник); Наче це косарі перед новою загінкою полягали на обніжку, дають відпочити рукам і ногам (Ю.Яновський).
Словник-довідник з українського літературного слововживання