обніжок
ОБНІ́ЖОК, жка, ч.
1. Вузька неорана смуга землі між ланами, городами і т. ін.
Швидше жніть до обніжка, то буде пирогів діжка (Укр.. присл.., 1955, 97);
Семен дійшов до обніжка. Він витяг плуга і перекинув його набік (Коцюб., І, 1955, 111);
— По степу, де не орано, чи на обніжках — півники (Коз., Гарячі руки, 1960, 40).
2. розм. Перекладка, поперечка між ніжками стола або стільця.
Словник української мови (СУМ-11)