оброслий

ОБРО́СЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до обрости́.

Вони надибали степову криничку, джерело, що ледве сльозило й виповняло природну западинку, оброслу травою (М. Коцюбинський);

Раз, ідучи лісом, здибав [доктор] діда, зовсім голого, оброслого волоссям з ніг до голови (І. Франко);

Офіцер уважно перечитав цей увесь оброслий додатками паспорт (Ю. Яновський);

// у знач. прикм.

Щербина, сяючи рудим оброслим видом, теж починає говорити (М. Стельмах);

Ще хвилина – і стане впереду [спереду] хтось оброслий, безформений [безформний], обрубаними ногами загородить доріжку, простягне криві руки і зарегоче (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. оброслий — обро́слий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. оброслий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до обрости.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оброслий — ОБРО́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до обрости́. Вони надибали степову криничку, джерело, що ледве сльозило й виповняло природну западинку, оброслу травою (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
4. оброслий — Оброслий, -а, -е Обросшій.  Словник української мови Грінченка