оброслий

ОБРО́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до обрости́.

Вони надибали степову криничку, джерело, що ледве сльозило й виповняло природну западинку, оброслу травою (Коцюб., І, 1955, 342);

Раз, ідучи лісом, здибав [доктор] діда, зовсім голого, оброслого волоссям з ніг до голови (Фр., IV, 1950, 195);

Щербина, сяючи рудим оброслим видом, теж починає говорити (Стельмах, І, 1962, 362);

Радянський офіцер уважно перечитав цей увесь оброслий додатками паспорт (Ю. Янов., II, 1954, 58).

Значення в інших словниках

1. оброслий — обро́слий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. оброслий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до обрости.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оброслий — ОБРО́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до обрости́. Вони надибали степову криничку, джерело, що ледве сльозило й виповняло природну западинку, оброслу травою (М.  Словник української мови у 20 томах
4. оброслий — Оброслий, -а, -е Обросшій.  Словник української мови Грінченка