обрость
О́БРО́СТЬ, і, ж., збірн., рідко.
1. розм. Молоді стебла рослини; пагони.
Обрость на дереві (Сл. Б. Грінченка).
2. перен. Молодь, нове покоління.
У нашого роду обрості мало, рід щось не плодовитий (Сл. Б. Грінченка).
3. спец. Колонії водяних організмів на предметах, спорудах, що стикаються з водою.
Словник української мови (СУМ-20)