обскочити
ОБСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм.
1. кого, що. Швидко оточити кого-, що-небудь.
По двох тижнях ватагу в її лісовій криївці обскочили три роти солдат [солдатів] (І. Франко);
// Несподівано обступити з усіх боків.
Коли приїхав [Матвій] у велике, чуже місто, то обскочили його якісь панки і кожний тягнув до себе (Мирослав Ірчан).
2. кого. Обігнати, випередити одним скоком, стрибком.
Козаків кінь, ніби вчув отаманову команду, притьмом обскочив гайдука наліворуч (П. Панч);
// перен. Випередити в чомусь кого-небудь.
– Хто вам дозволив брати Вінницю? .. І тобі не соромно? Обскочив начдива (О. Довженко).
3. Відстати; відокремитися.
Хто од слова одскочить, коло того шкура обскочить (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)