обскочити

ОБСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм.

1. перех. Швидко оточити кого-, що-небудь.

По двох тижнях ватагу в її лісовій криївці обскочили три роти солдат (Фр., IV, 1950, 377);

// Несподівано обступити з усіх боків.

Коли приїхав [Матвій] у велике, чуже місто, то обскочили його якісь панки і кожний тягнув до себе (Ірчан, II, 1958, 250).

2. перех. Обігнати, випередити одним скоком, стрибком.

Козаків кінь, ніби вчув отаманову команду, притьмом обскочив гайдука наліворуч (Панч, Гомон. Україна, 1954, 32);

// перен. Випередити в чомусь кого-небудь.

— Хто вам дозволив брати Вінницю? .. І тобі не соромно? Обскочив начдива (Довж., І, 1958, 177).

3. неперех. Відстати, відскочити.

Хто од слова одскочить, коло того шкура обскочить (Номис, 1864, № 10670).

Значення в інших словниках

1. обскочити — обско́чити дієслово доконаного виду швидко оточити; обігнати одним стрибком; відстати розм.  Орфографічний словник української мови
2. обскочити — -чу, -чиш, док., розм. 1》 перех. Швидко оточити кого-, що-небудь. || Несподівано обступити з усіх боків. 2》 перех. Обігнати, випередити одним скоком, стрибком. || перен. Випередити в чомусь кого-небудь. 3》 неперех. Відстати, відскочити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обскочити — ОБСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм. 1. кого, що. Швидко оточити кого-, що-небудь. По двох тижнях ватагу в її лісовій криївці обскочили три роти солдат [солдатів] (І. Франко); // Несподівано обступити з усіх боків.  Словник української мови у 20 томах
4. обскочити — ОТОЧИ́ТИ (розташуватися, зайняти місце навколо кого-, чого-небудь), ОБСТУПИ́ТИ (ОСТУПИ́ТИ), ОПА́СТИ (ОБПА́СТИ), ОБТО́ВПИТИ розм., ОБСТА́ТИ розм., ОБСИ́ПАТИ (ОСИ́ПАТИ) рідше, ОКО́ЛИТИ рідко, ОБЛІПИ́ТИ підсил. розм., ОБЛИ́ПНУТИ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
5. обскочити — Обско́чити, -чу, -чиш гл. 1) Подскочить со всѣхъ сторонъ. Обскочили мене кругом ляхи. К. ЧР. 112. 2) Отстать, отскочить. Хто од слова одскочить, коло того шкура обскочить. Ном. № 10670.  Словник української мови Грінченка