обскрібати
ОБСКРІБА́ТИ, ОБШКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСКРЕБТИ́, ОБШКРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. обскрі́б, скребла́, скребло́; док., що.
Зшкрібати, зчищати що-небудь з усієї поверхні чогось.
Біля нього сидів Микола, тихо обскрібав з лопати присохлу землю (В. Кучер);
// кого, що. Зшкрібаючи, очищати кого-, що-небудь від чогось.
Поки медика обскрібали та обмивали од нечистот, жінка не переставала його гризти (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Словник української мови (СУМ-20)