обскубаний
ОБСКУ́БАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до обску́бти.
Свійська птиця надходить на підприємства громадського харчування обскубаною (з наук.-попул. літ.);
// у знач. прикм.
В степу сумно стояли обскубані скирти (А. Хорунжий);
Горобець, обскубаний, забрьоханий, боком вискочив з калюжі (О. Донченко);
* Образно. Це йшли катерининські орли, вже добре обскубані часом, зігнуті турботами й трудами на благо своє та держави, біля кормила якої стояли ще за блаженних часів позаминулого царювання (О. Полторацький).
2. у знач. прикм., перен., розм. Обшарпаний, жалюгідний.
Якийсь обскубаний попик у потертій рясі .. править службу (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)