обскубаний
ОБСКУ́БАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обску́бти.
Свійська птиця надходить на підприємства громадського харчування обскубаною (Технол. пригот. їжі, 1957, 57);
*Образно. Це йшли катерининські орли, вже добре обскубані часом, зігнуті турботами й трудами на благо своє та держави, біля кормила якої стояли ще за блаженних часів позаминулого царювання (Полт., Повість.., 1960, 130);
Та яку б шкуру не натягував на свої обскубані боки бандерівський вовкулака — не приховати йому свого нутра фашистсько-бандитського! (Брат., Крапка.., 1959, 54).
2. у знач. прикм., перен., розм. Обшарпаний, жалюгідний.
Якийсь обскубаний попик у потертій рясі.. править службу (Кучер, Голод, 1961, 291).
Словник української мови (СУМ-11)