обсохлий
ОБСО́ХЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до обсо́хнути, обсо́хти.
Він [Євмен] підходить до гончарського круга, на якому стоїть ще не обсохлий глечик, і удає, наче щось робить (М. Стельмах);
// у знач. прикм.
Під галуззям дерев .. там-не-там мелькнув із обсохлими крильцями білий метелик (Н. Кобринська).
Словник української мови (СУМ-20)