обтинати
ОБТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБТЯ́ТИ, обітну́, обітне́ш, док., що.
1. Підрізаючи, надрізаючи з країв, укорочувати, зменшувати що-небудь.
Як обтинають крильця пташечкам, щоб вони не позалітали, так і її, небогу, приборкали, однявши од неї власну волю (О. Стороженко);
Я не цілуватиму тих рож, .. навіть не поставлю їх у вазу, .. не обтинатиму їм щодня кінчиків, щоб продовжити їхнє життя (Ірина Вільде);
Хазяйновита, але скупа, вона втинала одежу, як тільки можна було обтяти. Вузька запаска влипла кругом її стану (І. Нечуй-Левицький).
2. перен. Обмежувати, скорочувати що-небудь (розмір, обсяг, розмах і т. ін.).
Присутність .. Семена дещо стримувала його, обтинала йому ініціативу (Л. Смілянський);
Не обійшлось без шкоди – цензура викинула листи Кулішеві, обтяла його життєпис (М. Коцюбинський).
3. Повністю зріза́ти що-небудь; обріза́ти.
Коли б хто міг ті кучері обтяти (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)