обтяжка
ОБТЯ́ЖКА, и, ж., спец.
1. Процес формування деталей з листових заготовок способом розтягування їх до повного прилягання до оправки.
2. Заготовка, зроблена в такий спосіб.
3. Те саме, що обтяга́ння.
Шкіра використовується для виготовлення військового спорядження – сагайдаків, обтяжки щитів та передків бойових колісниць (з наук.-попул. літ.).
(1) В обтяжку:
а) дуже щільно прилягаючи, обтягуючи (про одяг).
Перед очима простого люду, що стояв на протилежному боці вулиці, мелькали напудрені перуки, оксамитові французькі каптани, пошиті в обтяжку на пруський кшталт мундири (М. Старицький);
б) який дуже щільно прилягає, обтягує.
Бурякова сорочка і чорні в обтяжку брюки .. чудово контрастували з мундирами військових музикантів (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)