обурено

ОБУ́РЕНО.

Присл. до обу́рений¹ 2.

Старов обурено протестував, але його не слухали (О. Ільченко);

– Бандити! – обурено сказав Драга. – Ви чуєте, що вони пишуть? (В. Кучер);

* Образно. Вітер віяв, не вщухав, Навпаки – обурено пролетів по всьому саду (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. обурено — обу́рено прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. обурено — Присл. до обурений I 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обурено — ОБУ́РЕНО. Присл. до обу́рений¹2. Старов обурено протестував, але його не слухали (Ільч., Серце жде, 1939, 191); — Бандити! — обурено сказав Драга. — Ви чуєте, що вони пишуть? (Кучер, Чорноморці, 1956, 99); *Образно.  Словник української мови в 11 томах