обурення
ОБУ́РЕННЯ, я, с.
Сильне невдоволення, роздратування.
Дивне почуття обхопило Остапові груди: замість радості – сильне обурення стрепенуло його істоту (М. Коцюбинський);
Молодий суддя відкинув пропозицію з обуренням, підкупство бридило його гірш усього (Н. Кобринська);
Малий і червоний, як буряк, Культишка щохвилини плювався, виявляючи останній ступінь обурення (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)