обурення
ОБУ́РЕННЯ, я, с. Сильне невдоволення, роздратування.
Дивне почуття обхопило Остапові груди: замість радості — сильне обурення стрепенуло його істоту (Коцюб., І, 1955, 356);
Молодий суддя відкинув пропозицію з обуренням, підкупство бридило його гірш усього (Кобр., Вибр., 1954, 36);
Малий і червоний, як буряк, Культишка щохвилини плювався, виявляючи останній ступінь обурення (Мик., II, 1957, 528).
Словник української мови (СУМ-11)