обурено
ОБУ́РЕНО. Присл. до обу́рений¹2.
Старов обурено протестував, але його не слухали (Ільч., Серце жде, 1939, 191);
— Бандити! — обурено сказав Драга. — Ви чуєте, що вони пишуть? (Кучер, Чорноморці, 1956, 99);
*Образно. Вітер віяв, не вщухав, Навпаки — обурено пролетів по всьому саду (Тич., II, 1957, 26).
Словник української мови (СУМ-11)