обурено
ОБУ́РЕНО. Присл. до обу́рений¹2.
Старов обурено протестував, але його не слухали (Ільч., Серце жде, 1939, 191);
— Бандити! — обурено сказав Драга. — Ви чуєте, що вони пишуть? (Кучер, Чорноморці, 1956, 99);
*Образно. Вітер віяв, не вщухав, Навпаки — обурено пролетів по всьому саду (Тич., II, 1957, 26).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обурено — обу́рено прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- обурено — Присл. до обурений I 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- обурено — ОБУ́РЕНО. Присл. до обу́рений¹ 2. Старов обурено протестував, але його не слухали (О. Ільченко); – Бандити! – обурено сказав Драга. – Ви чуєте, що вони пишуть? (В. Кучер); * Образно. Вітер віяв, не вщухав, Навпаки – обурено пролетів по всьому саду (П. Тичина). Словник української мови у 20 томах