1. Словник української мови в 11 томах

обурення

ОБУ́РЕННЯ, я, с. Сильне невдоволення, роздратування.

Дивне почуття обхопило Остапові груди: замість радості — сильне обурення стрепенуло його істоту (Коцюб., І, 1955, 356);

Молодий суддя відкинув пропозицію з обуренням, підкупство бридило його гірш усього (Кобр., Вибр., 1954, 36);

Малий і червоний, як буряк, Культишка щохвилини плювався, виявляючи останній ступінь обурення (Мик., II, 1957, 528).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обурення — обу́рення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. обурення — Невдоволення, роздратовання, с. гнів, пересердя; (дія) роздратування. Словник синонімів Караванського
  3. обурення — -я, с. Сильне невдоволення, роздратування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обурення — ОБУ́РЕННЯ, я, с. Сильне невдоволення, роздратування. Дивне почуття обхопило Остапові груди: замість радості – сильне обурення стрепенуло його істоту (М. Коцюбинський); Молодий суддя відкинув пропозицію з обуренням, підкупство бридило його гірш усього (Н. Словник української мови у 20 томах
  5. обурення — Обу́рення, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)