обібраний

ОБІ́БРАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до обібра́ти.

– От твоя мати і пішла у сусіди .. Та як вийшла? Обібрана зовсім! То на ліки пішло, то брали добрі люди за якусь колись-то позичку, а то й підкрадали (Г. Квітка-Основ'яненко);

// у знач. прикм.

Знекровлене, обібране село тяжко перебувало зиму 1931–1932 років (з наук.-попул. літ.);

// обі́брано, безос. пред.

Яке це диво – ґвалт в Обухівці. Може, обібрано когось, може, хтось голову комусь проломив сп'яну (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. обібраний — обі́браний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обібраний — [оуб’ібранией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. обібраний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обібрати. || обібрано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обібраний — ОБІ́БРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обібра́ти. .. хижак-держава пробувала парадувати перед населенням у світлій ролі дбайливого годувальника нею ж обібраного народу (Ленін, 6, 1969, 262); — От твоя мати і пішла у сусіди.. Та як вийшла?...  Словник української мови в 11 томах