обібраний
ОБІ́БРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обібра́ти.
.. хижак-держава пробувала парадувати перед населенням у світлій ролі дбайливого годувальника нею ж обібраного народу (Ленін, 6, 1969, 262);
— От твоя мати і пішла у сусіди.. Та як вийшла? Обібрана зовсім! То на ліки пішло, то брали добрі люди за якусь колись-то позичку, а то й підкрадали (Кв.-Осн., II, 1956, 461);
// обі́брано, безос. присудк. сл.
Яке це диво — гвалт в Обухівці. Може, обібрано когось, може, хтось голову комусь проломив сп’яну (Головко, II, 1957, 154).
Словник української мови (СУМ-11)