обідранець
ОБІ́ДРАНЕЦЬ, нця, ч., зневажл.
Людина, що ходить у поганому, подертому одязі, дранті; обшарпанець.
Найшли [Краньцовського] в єврейськім шиночку обдертого, п'яного, в товаристві таких обідранців, як сам (Л. Мартович);
// зневажл. Бідна, незаможна людина; злидень.
– Нас люди обсміють, назвуть нас харпаками, обідранцями. Під такі палати вона під'їхала б з діжками, рогачами! (І. Нечуй-Левицький);
– Хіба в цього є що? Обідранець, з клоччя батіг! Він тобі язиком наговорить, набреше, вір йому! (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)