обідраний
ОБІ́ДРАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до обідра́ти.
Дерева в садку, обідрані з листя холодними осінніми вітрами, знов одяглися в розкішну білу одежу (М. Коцюбинський);
Вбога пустка: стіл, лавка крива; з усіх боків обідрана стріха (П. Грабовський);
То був невисокий, обідраний дощенту чоловічок (П. Загребельний);
Мордований, обідраний скороминучими владами, отаманами і різними батьками, .. стояв той дядько на шляхах історії і болючими очима дивився тільки на землю (М. Стельмах);
Грали у військову гру. Хлопці-розвідувачі лазили попід кущами і повернулись додому зовсім обідрані (О. Іваненко);
// у знач. прикм.
На гіллях висіли обідрані волові й баранячі туші (О. Стороженко);
Казарми були довгі, обідрані, з оббитими дощем стінами (І. Нечуй-Левицький);
Обстава кімнати стара і нечупарна: посередині голий стіл.., обідраний, без спинки диван (С. Васильченко).
2. у знач. прикм. Одягнений у поганий, подертий одяг; обшарпаний.
Сердешна дитина! Обідране; ледви, ледви [ледве] Несе ноженята... (Т. Шевченко);
Біля невеличкого містка юрмилося кілька обідраних, виснажених постатей (Ю. Бедзик);
// заст. Дуже бідний, незаможний, неродовитий.
[Бичок:] Нехай лучче [краще] перехворіє [Христя], ніж піде за обідраного злидня!.. (М. Кропивницький).
◇ (1) Обі́драний, як ли́пка (д) див. обдира́ти.
Словник української мови (СУМ-20)