обіцяння

ОБІЦЯ́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. обіця́ти.

В кожній його [дощу] краплині яскріло обіцяння торжества життя (О. Довженко).

2. рідко. Те саме, що обіця́нка.

Я дав йому [Стефензону] слово не дивитись і чесно тримався свого обіцяння (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. обіцяння — обіця́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. обіцяння — -я, с. Дія за знач. обіцяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обіцяння — ОБІЦЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. обіця́ти. Нам треба завоювати не обіцяння свободи, не папірець про свободу, а справжню свободу (Ленін, 12, 1970, 50); В кожній його [дощу] краплині яскріло обіцяння торжества життя (Довж., І, 1958, 95).  Словник української мови в 11 томах