обіцянка
ОБІЦЯ́НКА, и, ж.
Добровільно дане зобов'язання зробити що-небудь.
Обіцянка – цяцянка, а дурневі – радість (прислів'я);
Тепер вже я краще ніяких милих обіцянок не буду давати (Леся Українка);
Минула весна, і Кармелюк почав виконувати свою обіцянку (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)