обіцяний
ОБІ́ЦЯНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до обіця́ти.
– Йду шукати мою телицю, котра мені була обіцяна (А. Калин);
Нетерпляче чекаю обіцяного тобою великого листа і посилки (М. Коцюбинський);
Коли загойдане немовля засинає, Соломка починає шукати обіцяні черевики (Є. Гуцало);
// обі́цяно, безос. пред.
Ходила чутка, що за нею обіцяно було дати маєток у тисячу десятин (Панас Мирний).
2. у знач. ім. обі́цяне, ного, с. Те, що хтось кому-небудь обіцяє або обіцяв.
Обіцяного три роки ждуть (прислів'я);
[Маруся:] Нате вам, діду, обіцяне (Панас Мирний);
Люди мруть потроху, забираючи з собою наївні надії дістати обіцяне (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)