обіцяний

обі́цяний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обіцяти.

|| обіцяно, безос. присудк. сл.

2》 у знач. ім. обіцяне, -ного, с. Те, що хтось кому-небудь обіцяє чи обіцяв.

Значення в інших словниках

1. обіцяний — обі́цяний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обіцяний — [оуб’іц'анией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. обіцяний — ОБІ́ЦЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обіця́ти. – Йду шукати мою телицю, котра мені була обіцяна (А. Калин); Нетерпляче чекаю обіцяного тобою великого листа і посилки (М.  Словник української мови у 20 томах
4. обіцяний — Обі́цяний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. обіцяний — ОБІ́ЦЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обіця́ти. — Йду шукати мою телицю, котра мені була обіцяна (Калин, Закарп. казки, 1955, 74); Нетерпляче чекаю обіцяного тобою великого листа і посилки (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах