обіцяний —
обі́цяний дієприкметник
Орфографічний словник української мови
обіцяний —
-а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обіцяти. || обіцяно, безос. присудк. сл. 2》 у знач. ім. обіцяне, -ного, с. Те, що хтось кому-небудь обіцяє чи обіцяв.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обіцяний —
ОБІ́ЦЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обіця́ти. – Йду шукати мою телицю, котра мені була обіцяна (А. Калин); Нетерпляче чекаю обіцяного тобою великого листа і посилки (М.
Словник української мови у 20 томах
обіцяний —
Обі́цяний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
обіцяний —
ОБІ́ЦЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обіця́ти. — Йду шукати мою телицю, котра мені була обіцяна (Калин, Закарп. казки, 1955, 74); Нетерпляче чекаю обіцяного тобою великого листа і посилки (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах