обіцянка —
-и, ж. Добровільно дане зобов'язання зробити що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обіцянка —
ОБІЦЯ́НКА, и, ж. Добровільно дане зобов'язання зробити що-небудь. Обіцянка – цяцянка, а дурневі – радість (прислів'я); Тепер вже я краще ніяких милих обіцянок не буду давати (Леся Українка); Минула весна, і Кармелюк почав виконувати свою обіцянку (В. Кучер).
Словник української мови у 20 томах
обіцянка —
годува́ти обіця́нками (жда́никами, пожда́никами) кого і без додатка. Неодноразово обіцяти зробити що-небудь, але не виконувати обіцяного. (Макар:) Ти й досі годуєш мене жданиками: жди та пожди (М.
Фразеологічний словник української мови
обіцянка —
ОБІЦЯ́НКА, и, ж. Добровільно дане зобов’язання зробити що-небудь. Обіцянка — цяцянка, а дурневі — радість (Укр.. присл.., 1955, 255); Тепер вже я краще ніяких милих обіцянок не буду давати (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
обіцянка —
Обіцянка, -ки ж. Обѣщаніе. Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість. Ном.
Словник української мови Грінченка