обіщання

ОБІЩА́ННЯ, я, с., заст., розм.

Дія за знач. обіща́ти.

Згадавши останні свої самому собі й своїй жінці обіщання, він рішив узяти себе в руки й при розмові не захоплюватися (С. Васильченко);

// Обіцянка, обітниця.

Схвильований і радісний, .. складав [Славка] урочисте обіщання товариству на вірність (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. обіщання — Обіцянка  Словник чужослів Павло Штепа
2. обіщання — ОБІЩА́ННЯ, я, с., заст., розм. Дія за знач. обіща́ти. Згадавши останні свої самому собі й своїй жінці обіщання, він рішив узяти себе в руки й при розмові не захоплюватися (Вас., І, 1959, 381).  Словник української мови в 11 томах