обіщати
ОБІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що і без дод., заст., розм.
Обіцяти.
Я .. перемовив його від купців, ще йому п'ятнадцятий годок був, і обіщав наградити його (Г. Квітка-Основ'яненко);
Прийшли; .. послали просити лакея, щоб сказав панові; обіщали навіть “на табак” лакеєві (Панас Мирний);
Пригрівало вранішнє сонце, обіщаючи рівний, гарячий травневий день (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)