об'єктив
ОБ'ЄКТИ́В, а, ч.
Частина оптичного приладу (одна або декілька лінз), обернена до предмета, який спостерігають або фотографують.
Найважливіші оптичні частини мікроскопа – це окуляр та об'єктив (з навч. літ.);
– Тільки нап'явся [Солонина] чорним сукном, аби навести на танцююче коло об'єктив, як серед танцюючих зробивсь якийсь рух (М. Коцюбинський).
△ (1) Довгофо́кусний об'єкти́в – об'єктив, фокусна відстань якого перевищує діагональ кадру.
Вона вирішила прогулятися з дітьми, однак виявила, що на відстані за нею спостерігає фотограф із довгофокусним об'єктивом (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)