оволодівати
ОВОЛОДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОВОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. чим. Захоплювати, брати силою; здобувати.
Незнайома намагалася відтиснути тітку Клавду від дверей, але це їй вдавалося лише на коротку мить, бо тітка знову оволодівала попередньою позицією (Ірина Вільде);
[Благонравов:] Оволодіти станцією Колокол – це значить примусити німців негайно відкотитися за річку (О. Корнійчук);
// перен. Повністю захоплювати собою, підкоряти своєму впливові.
Надя .. змусила себе вдуматися в зміст задачі. Але задача була десь поза свідомістю. Вона не оволодівала думкою так, щоб про все інше можна було забути (Д. Ткач);
З досвіду він знав, що у громадсько-політичному житті той візьме гору, за ким піде молодь, хто оволодіє її розумом і серцем (П. Колесник);
// тільки док., ким. Вступити в статеві зносини (з жінкою).
Частіше й частіше з'являлася в його [Шевченкових] творах і постать кріпака, кинутого в казарму паном, щоб без перешкод оволодіти його дружиною або нареченою (З. Тулуб).
2. ким. Охоплювати, обіймати (про почуття, стан).
Якийсь приємний спокій оволодівав ним (А. Шиян);
Збентеження, що охоплювало її за кожним разом, .. стало тепер незвичайним від тієї трепетної щирості, що оволоділа ними (Ірина Вільде);
Підійшов ближче, пробрався всередину й побачив на шипшині прищепу .. Липтаком оволоділо давно незвідане хвилювання (М. Томчаній).
3. чим, перен. Твердо засвоювати що-небудь.
Чудово оволодівши мовою, він з захопленням прочитав поему “Садді Іскендерій” великого Навої (Іван Ле);
// Набувати ґрунтовних знань, умінь, навичок і т. ін. в чому-небудь.
Він [лікар] день у день провадив навчання з своїми санітарами й санінструкторами, домагаючись, щоб вони досконало оволоділи професією рятівників людського життя в бою (В. Кучер);
Хірон, вивчивши всі науки і пізнавши силу цілющих рослин, оволодів і майстерністю траволікування (із журн.).
(1) Оволодіва́ти / оволоді́ти ува́гою чиєю – привертати до себе, утримувати чию-небудь увагу цілком, повністю.
З сусідового двору долинула пісня. Вадим не хотів вслухатись у слова і думав своє. Але пісня непомітно оволодівала його увагою (П. Кочура);
Потрясаючи хрестом, він уже оволодів увагою темної своєї пастви (О. Довженко).
◇ Володі́ти (оволодіва́ти) / оволоді́ти собо́ю див. володі́ти;
(2) Оволодіва́ти / оволоді́ти свої́м се́рцем – те саме, що Володі́ти (оволодіва́ти) / оволоді́ти собо́ю (див. володі́ти).
Нагадують [карасі] Маронів став, біля якого він щойно стояв, притулившись плечима до верби, не можучи оволодіти своїм серцем (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)