огороджувати
ОГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док.
1. що. Те саме, що обгоро́джувати.
– Дивилась я, Григорію, сьогодні, як Плачинда огородив свій маєток чужим деревом (М. Стельмах);
// Відділяти, відмежовувати що-небудь огорожею.
За дощаним парканом, який огороджував подвір'я клубу, починався парк (Л. Дмитерко).
2. що, рідко. Оточувати з усіх боків; облягати.
Сірий присмерк лягав над річкою, обрій зливався з землею в суцільне поле, що огороджувало фортецю і воду (П. Кочура).
3. кого, що від чого і без дод., перен., рідко. Захищати певним чином від чогось небажаного або небезпечного.
Треба було знешкодити існуючу небезпеку [радіоактивності]. Здобути можливість керувати роботою реактора вільно і спокійно, огородити людину (Н. Рибак);
Мар'ян, коли б міг, огороджував би не тільки село, але й всю землю від лихого помислу і ока (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)