огороджувати

Огоро́джувати, -джую, -єш

сов. в. огородити, -джу, -диш, гл. = обгороджувати, обгородити. Огородив двір щирим залізом, зробив ворітця з щирого злітця. Чуб. III. 295.

Значення в інших словниках

1. огороджувати — огоро́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. огороджувати — див. ОБГОРОДЖУВАТИ; (від лиха) захищати, охороняти, убезпечувати.  Словник синонімів Караванського
3. огороджувати — -ую, -уєш, недок., огородити, -роджу, -родиш, док., перех. 1》 Те саме, що обгороджувати. || Відділяти, відмежовувати що-небудь огорожею. 2》 рідко. Оточувати з усіх боків; облягати. 3》 від чого і без додатка, рідко. Захищати певним чином від чогось небажаного або небезпечного.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. огороджувати — ОГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док. 1. що. Те саме, що обгоро́джувати. – Дивилась я, Григорію, сьогодні, як Плачинда огородив свій маєток чужим деревом (М. Стельмах); // Відділяти, відмежовувати що-небудь огорожею.  Словник української мови у 20 томах
5. огороджувати — ОБГОРО́ДЖУВАТИ (ОГОРО́ДЖУВАТИ) (споруджувати, ставити огорожу навколо чого-небудь), ОБНО́СИТИ, ОБВО́ДИТИ, ОТО́ЧУВАТИ, ОБСТАВЛЯ́ТИ, ОТОЧА́ТИ рідше, ОБКИДА́ТИ рідше, ОБЦАРКО́ВУВАТИ діал., ОБДАВА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
6. огороджувати — Огоро́джувати, -джую, -джуєш; огороди́ти, -роджу́, -ро́диш = обгоро́джувати, обгороди́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. огороджувати — ОГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех. 1. Те саме, що обгоро́джувати. — Дивилась я, Григорію, сьогодні, як Плачинда огородив свій маєток чужим деревом (Стельмах, І, 1962, 230); // Відділяти...  Словник української мови в 11 томах