огороджувати —
див. ОБГОРОДЖУВАТИ; (від лиха) захищати, охороняти, убезпечувати.
Словник синонімів Караванського
огороджувати —
-ую, -уєш, недок., огородити, -роджу, -родиш, док., перех. 1》 Те саме, що обгороджувати. || Відділяти, відмежовувати що-небудь огорожею. 2》 рідко. Оточувати з усіх боків; облягати. 3》 від чого і без додатка, рідко. Захищати певним чином від чогось небажаного або небезпечного.
Великий тлумачний словник сучасної мови
огороджувати —
ОГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док. 1. що. Те саме, що обгоро́джувати. – Дивилась я, Григорію, сьогодні, як Плачинда огородив свій маєток чужим деревом (М. Стельмах); // Відділяти, відмежовувати що-небудь огорожею.
Словник української мови у 20 томах
огороджувати —
ОБГОРО́ДЖУВАТИ (ОГОРО́ДЖУВАТИ) (споруджувати, ставити огорожу навколо чого-небудь), ОБНО́СИТИ, ОБВО́ДИТИ, ОТО́ЧУВАТИ, ОБСТАВЛЯ́ТИ, ОТОЧА́ТИ рідше, ОБКИДА́ТИ рідше, ОБЦАРКО́ВУВАТИ діал., ОБДАВА́ТИ діал.
Словник синонімів української мови
огороджувати —
ОГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех. 1. Те саме, що обгоро́джувати. — Дивилась я, Григорію, сьогодні, як Плачинда огородив свій маєток чужим деревом (Стельмах, І, 1962, 230); // Відділяти...
Словник української мови в 11 томах
огороджувати —
Огоро́джувати, -джую, -єш сов. в. огородити, -джу, -диш, гл. = обгороджувати, обгородити. Огородив двір щирим залізом, зробив ворітця з щирого злітця. Чуб. III. 295.
Словник української мови Грінченка