огороджувати
ОГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех.
1. Те саме, що обгоро́джувати.
— Дивилась я, Григорію, сьогодні, як Плачинда огородив свій маєток чужим деревом (Стельмах, І, 1962, 230);
// Відділяти, відмежовувати що-небудь огорожею.
За дощаним парканом, який огороджував подвір’я клубу, починався парк (Дмит., Наречена, 1959, 205).
2. рідко. Оточувати з усіх боків; облягати.
Сірий присмерк лягав над річкою, обрій зливався з землею в суцільне поле, що огороджувало фортецю і воду (Кочура, Зол. грамота, 1960, 210).
3. від чого і без додатка, рідко. Захищати певним чином від чогось небажаного або небезпечного.
Треба було знешкодити існуючу небезпеку [радіоактивності]. Здобути можливість керувати роботою реактора вільно і спокійно, огородити людину (Рибак, Час.., 1960, 668);
Мар’ян, коли б міг, огороджував би не тільки село, але й всю землю від лихого помислу і ока (Стельмах, І, 1962, 635).
Словник української мови (СУМ-11)