огрубілий
ОГРУБІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до огрубі́ти.
Повернувся додому Свирид огрубілий, змужнілий, пропахчений пороховим димом, курявою далеких доріг (А. Дімаров);
* Образно. Слово, в бою огрубіле, У тому краю забрини, Де вишні в убранні білім, Мене виглядають з війни (О. Гончар);
// у знач. прикм.
Огрубілими, розпухлими від праці пальцями знатна [доярка] обережно виймає .. пом'яті клаптики паперу (В. Бабляк).
Словник української мови (СУМ-20)