огрубілий

ОГРУБІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до огрубі́ти.

Огрубілими, розпухлими від праці пальцями знатна [доярка] обережно виймає.. пом’яті клаптики паперу (Бабляк, Літопис.., 1961, 30);

Повернувся додому Свирид огрубілий, змужнілий, пропахчений пороховим димом, курявою далеких доріг (Дім., І будуть люди, 1964, 74);

*Образно. Слово, в бою огрубіле, У тому краю забрини, Де вишні в убранні білім, Мене виглядають з війни (Гончар, IV, 1960, 1).

Значення в інших словниках

1. огрубілий — огрубі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. огрубілий — [огруб’ілией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
3. огрубілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до огрубіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. огрубілий — ОГРУБІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до огрубі́ти. Повернувся додому Свирид огрубілий, змужнілий, пропахчений пороховим димом, курявою далеких доріг (А. Дімаров); * Образно.  Словник української мови у 20 томах