одаровувати

ОДАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, рідко.

Те саме, що обдаро́вувати.

– Але що правда, то правда: природа надзвичайно щедро одарувала його (С. Васильченко);

* Образно. Пробуджена оновлена земля вільно парувала, грала соками, щедро одарувала трудівника (К. Гордієнко).

(1) Одаро́вувати по́глядом (усмі́шкою і т. ін.) – те саме, що Обдаро́вувати / обдарува́ти по́глядом (у́смішкою, по́смішкою і т. ін.) (див. обдаро́вувати).

Текля щодня наглядала за роботою трактора, ясною усмішкою одаровувала запорошеного Сеня (К. Гордієнко);

Приро́да дала́ що <�Приро́да наділи́ла (обдарува́ла, одарува́ла і т. ін.) чим> <�Приро́да не пошкодува́ла чого> див. приро́да.

Значення в інших словниках

1. одаровувати — одаро́вувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. одаровувати — -ую, -уєш, недок., одарувати, -ую, -уєш, док., перех., рідко. Те саме, що обдаровувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. одаровувати — НАДІЛИ́ТИ кого чим (надати яких-небудь властивостей, якостей, уміння і т. ін.), УДІЛИ́ТИ (ВДІЛИ́ТИ) кому що, ДА́ТИ кому що; НАГОРОДИ́ТИ розм. (перев. чимось небажаним, неприємним); ОБДАРУВА́ТИ (ОБДАРИ́ТИ заст.) (ОДАРИ́ТИ заст.) (ОДАРУВА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
4. одаровувати — ОДАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., рідко. Те саме, що обдаро́вувати. — Але що правда, то правда: природа надзвичайно щедро одарувала його (Вас., III, 1960, 232); *Образно.  Словник української мови в 11 томах