одвірник

ОДВІ́РНИК, а, ч., діал.

Сторож, двірник.

Коли б вовки .. заскиглили під ворітьми у тебе, То лічило й тоді б тобі сказати: Одвірнику, мій добрий, відчини їм (П. Куліш).

Значення в інших словниках

1. одвірник — Одві́рник: — сторож, вартовий [32]  Словник з творів Івана Франка
2. одвірник — Одвірник, -ка м. см. лавчастий замок. Шух. І. 93.  Словник української мови Грінченка