одиночник
ОДИНО́ЧНИК, а, ч.
1. Спортсмен, що виступає на змаганні сам, без напарника.
Змагання чоловіків в одиночному катанні зібрали 22 конкурентів .. Наші одиночники .. успішно завершили обов'язкову програму (з газ.).
2. розм. В'язень одиночної камери.
Словник української мови (СУМ-20)