одиночник
ОДИНО́ЧНИК, а, ч., розм.
1. В’язень одиночної камери.
2. Спортсмен, що виступає на змаганні сам, без напарника.
Змагання чоловіків в одиночному катанні зібрали 22 конкурентів.. Наші одиночники.. успішно завершили обов’язкову програму (Рад. Укр., 5. II 1971, 4).
Словник української мови (СУМ-11)