одиночний

ОДИНО́ЧНИЙ, а, е.

1. Який не зливається з іншим, ізольований від інших, окремий.

Козаков, однією рукою піднявши автомат в небо, дав три одиночних постріли (Гончар. III, 1959, 109).

2. Признач. для одного; розрахований на одного.

Скований залізом Кармелюк сидів у одиночній камері (Кучер, Пов. і опов., 1949, 74).

Значення в інших словниках

1. одиночний — одино́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. одиночний — -а, -е. 1》 Який не зливається з іншими, ізольований від інших, окремий. 2》 Признач. для одного; розрахований на одного. 3》 Стос. до виступу одиночника.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. одиночний — Окремий, відокремлений, єдиний, один, лише, див. сепаратний, поодинокий, сингулярний  Словник чужослів Павло Штепа
4. одиночний — ОДИНО́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не зливається з іншим, ізольований від інших, окремий. Козаков, однією рукою піднявши автомат в небо, дав три одиночних постріли (О. Гончар); В статутах чи не всіх армій світу ..  Словник української мови у 20 томах