одиночний

одино́чний

-а, -е.

1》 Який не зливається з іншими, ізольований від інших, окремий.

2》 Признач. для одного; розрахований на одного.

3》 Стос. до виступу одиночника.

Значення в інших словниках

1. одиночний — одино́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. одиночний — Окремий, відокремлений, єдиний, один, лише, див. сепаратний, поодинокий, сингулярний  Словник чужослів Павло Штепа
3. одиночний — ОДИНО́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не зливається з іншим, ізольований від інших, окремий. Козаков, однією рукою піднявши автомат в небо, дав три одиночних постріли (О. Гончар); В статутах чи не всіх армій світу ..  Словник української мови у 20 томах
4. одиночний — ОДИНО́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не зливається з іншим, ізольований від інших, окремий. Козаков, однією рукою піднявши автомат в небо, дав три одиночних постріли (Гончар. III, 1959, 109). 2. Признач. для одного; розрахований на одного.  Словник української мови в 11 томах